«Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах,
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив».

                                          Ліна Костенко